Оголошення Житомир

Казахстан — красива і величезна країна. Але на її теренах є місця, які колись були жвавими й успішними, а сьогодні стали пустельними й похмурими. Покинуті міста покинули жителі, а похмурі споруди нагадують декорації з фільмів про кінець світу. Чому така сумна доля у цих місць? Де розташовані покинуті міста Казахстану?

Загадки минулих часів завжди викликають інтерес. Міста-привиди, побудовані за радянських часів, були епіцентрами соціального життя Казахстану. У них жили люди, працювали школи, будинки культури, дитячі садки та магазини. Сьогодні ці місця пустують, привертаючи інтерес туристів і блогерів, які віддають перевагу екскурсіям покинутими населеними пунктами. Ось добірка таких міст:

Чаган

Багато колишніх жителів, яких мучить ностальгія, відвідують час від часу це місто. Біля в’їзду встановлено монумент на згадку про прекрасні часи, коли Чаган розквітав на просторах Казахстану.

Військове містечко побудували за часів СРСР недалеко від Семипалатинська. Його не знайти на картах: це був засекречений об’єкт. Сьогодні Чаган — місто-привид. Жителі навколишніх селищ викопують мідний кабель, розбирають будинки по цеглинці, збирають металобрухт.

Раніше місто жило галасливим трудовим життям. За кілька кілометрів від Чагана розташовувався військовий аеродром. Там базувалися два авіаполки, не менше сотні стратегічних бомбардувальників ТУ-95. На злітно-посадкову смугу аеродрому приземлявся легендарний «Буран».

Незважаючи на те, що місто зруйноване, його жителі продовжують спілкуватися. Вони створили фонд під назвою «Чаган», щоб підтримувати одне одного.

Аксуек

Багато міст Казахстану будувалися на базі великих промислових об’єктів. З розвалом Союзу стався розрив виробничого ланцюжка. Міста стали перетворюватися на пустельні місця.

Таким є селище Аксуєк, засноване 1956 року в Жамбилській області. Містоутворюючим підприємством був урановий рудник. З розпадом СРСР його закрили. Із селища почали виїжджати жителі.

Сьогодні Аксуєк зустрічає похмурими руїнами. У ньому живуть пенсіонери і люди, яким нікуди виїхати. Оскільки водні ресурси відсутні, будівництво нових підприємств неможливе. Колись розвинений населений пункт перетворився на покинуту землю.

Жанатас

Покинуте місто розташоване в центрі Сарисуського району Жамбилської області. Засноване у зв’язку з початком видобутку фосфоритів. На його території розташована кінцева станція залізничної лінії від міста Тараз.

Жанатас був багатим і красивим населеним пунктом. Тут проживало багато спеціалістів, які мали роботу і могли забезпечити сім’ї.

Після розпаду СРСР місто прийшло в запустіння. Залишилася невелика кількість людей, які збирали метал, щоб заробити на хліб і ліки. Корінне населення живе спогадами і надіями, що колись у пустельному місті знову закипить життя.

Кілька років тому депресивне місто почало оживати. Аварійні будинки знесли, а ті, які збереглися в хорошому стані, відновили. Інвестиції вкладає велика компанія, яка в Жанатасі виробляє добрива. Колишні жителі радіють перетворенню і повертаються в місто.

Асубулак

Відвідуючи Казахстан, міста якого мають різні долі, багато сталкерів приїжджають в Асубулак. Він розташований у Східному Казахстані. У селищі є будинки, магазини, дерева, автобусні зупинки, але немає людей.

У 1950 році команда геологів виявила в степах поклади рідкісних металів. Влада сформувала компанію, яка займалася будівництвом промислових і житлових будівель. Селище назвали Асубулак. Через кілька років відбудували велике місто з підприємствами та електростанцією. У населеному пункті з’явилася необхідна інфраструктура. Налагодили постачання газу.

Через 20 років комбінат збанкрутував, перестали постачати газ, припинилася подача води. Хліб завозили кілька разів на тиждень, за ним шикувалися довгі черги. Незабаром жителі стали роз’їжджатися в пошуках роботи і кращого життя. Сьогодні це селище-привид, яке відвідують сталкери, охочі доторкнутися до минулого.

Приозерськ

Місто, зведене 1956 року, розташоване на західному березі озера Балхаш. Будувалося для військовослужбовців випробувального полігону та їхніх сімей. Це був закритий секретний об’єкт, до якого потрапляли тільки за перепустками. На його території розробляли ракети-перехоплювачі.

Населення становило 100 тисяч осіб. У Приозерську працювали готелі, ресторани, будинки культури. Після розпаду Союзу і розформування полігону більша частина військових виїхали, кинувши обжиті квартири. Зараз мертве місто відкрите для всіх охочих. Місцеві жителі, яких залишилося мало, іноді проводять екскурсії, щоб заробити на життя.

Аркалик

Одне з найбільших міст Казахстану збудоване 1956 року. Колись у ньому проживало 62 тисячі жителів. Аркалик був великим освітнім, промисловим і культурним і центром Тургайської області.

На початку 1990-х років настав провал економіки, зупинялися заводи і фабрики. Люди покидали місто, кидали будинки. Поступово Аркалик перетворився на руїни. Місцева влада, щоб налагодити ситуацію, оголосила примусове переселення жителів зі спорожнілих районів міста в центр. Багато кварталів законсервували до кращих часів.

З великого адміністративного центру Аркалик перетворився на «стиснуте» депресивне місто з високим показником безробіття. Але багато жителів пам’ятають прекрасні часи його розквіту. Вони мріють, що на численних пустирях знову виростуть будинки, в яких заживуть щасливо люди.

Улькен

Покинуте місто в Алматинській області є невдалим проектом СРСР. На його території планувалося будівництво атомної електростанції. У перспективний Улькен з’їжджалися фахівці з різних куточків країни.

Через розпад Союзу проєкт не здійснили, деякі будинки залишилися недобудованими. Сьогодні в місті немає центрального опалення. Невелика кількість людей проживає на перших поверхах багатоповерхівок, виживають за рахунок лову риби. Решта жителів люблять місто і вірять, що в майбутньому його відбудують і відновлять.

Жем (Емба-5)

Місто засноване 1960 року на місці наметового табору, який розгорнувся біля військового полігону. Недалеко від нього знаходилася станція Емба. Тому спочатку місто назвали Емба-5. У ньому жили співробітники випробувального полігону, які проводили дослідження нової військової техніки та навчальні стрільби разом із військами ППО.

Емба був розвиненим адміністративним центром. У ньому було все, щоб населення почувалося комфортно: великі будинки, готелі, магазини, пекарня, школа, дитячий садок, поліклініка.

У 1999 році полігон перемістили в Капустин Яр. Після цього жителі масово почали виїжджати із забутого населеного пункту. Місто перейменували на Жем.

Селище РТІ, Сарань

Жваве робоче селище з великим заводом з виробництва гумотехнічних виробів, які експортувалися за кордон, згасло на початку 1990-х років. Тут жили 25 тисяч осіб, сьогодні в ньому залишилося близько 500 жителів. Люди живуть у кількох п’ятиповерхівках, решта стоять порожні й поступово руйнуються. Центрального опалення немає, каналізація працює погано.

Населений пункт заснований у 1970-х роках, будувався для працівників заводу. Розвинена інфраструктура забезпечувала жителям нормальне дозвілля. Але з розпадом СРСР підприємство збанкрутувало. Більшість жителів виїхали з міста, вулиці стали пустельними і похмурими. У 2010 році в Сарані побудували психіатричний диспансер і заговорили про відновлення населеного пункту. Однак сьогодні в ньому лишається атмосфера похмурості та безнадійності.

Яка причина того, що процвітаючі, перспективні міста перетворюються на занедбані місця? Факторів для цього багато: природні катаклізми, війни, економічна криза. Життя в містах-привидах поступово завмирає. Прекрасні часи залишаються тільки в пам’яті людей, які сподіваються, що в майбутньому на пустирях знову з’являться висотки, а на вулицях — автомобілі.