Оголошення Житомир

Біографія Гріна з ранніх років складалася непросто. Підлітком він втратив матір, довго шукав себе в професії, пережив заслання до Сибіру. Перше оповідання майбутній класик створив 1906 року і відтоді вже не сходив з літературного шляху. Детально про його творчість і життя читайте в статті.

Олександр Грін: біографія, факти з життя

У серпні 1880 року у Вятській губернії (зараз — Кіровська область) з’явився на світ майбутній майстер пера Олександр Гриневський. Відомий як Грін він став завдяки тому, що саме так його прозвали однокласники. Ось що відомо про долю письменника:

Дитинство та юність

Батьки хлопчика до світу письменництва та мистецтва загалом жодного стосунку не мали. Ось що про них відомо:

• Стефан Гриневський, батько письменника, був поляком, брав участь у січневому повстанні 1863 року, через що його заслали в Томську губернію. У Вятську губернію він отримав дозвіл переселитися п’ять років по тому.
• На новому місці проживання Стефан зустрів медсестру Анну Лепкову, з якою одружився 1873 року.

Первісток Сашко в їхній родині народився через сім років. Пізніше на світ з’явилися його молодший брат і дві сестрички.

У вихованні сина батьки були непослідовні. Його могли як балувати, так і суворо карати. Саша з шести років знаходив відраду в читанні книг. Почав він зі знаменитої «Подорожі Гуллівера», читав скрізь і в будь-яку вільну хвилину, іграм з однолітками надавав перевагу знайомству з новим твором. Особливо захоплювався Олександр Грін розповідями про моряків.

У навчанні він особливо не досяг успіху:

• У 1889-му році Сашко став учнем підготовчого класу в реальному училищі. Курс він закінчив, але постійно отримував зауваження від учителів щодо обурливої поведінки. Саме тут отримав він своє прізвисько Грін.
• У другому класі Олександра зі школи виключили. Причиною послужив іронічний і образливий вірш про вчителів, який він склав і продекламував друзям.
• Батько хотів, щоб старший син здобув освіту, тому виклопотав йому місце у Вятському училищі. Тут юнак навчався з 1892-го по 1896-й.

Море і революція

За рік до закінчення училища біографія Олександра Гріна зробила крутий поворот:

• Від туберкульозу померла його мати, а в будинку незабаром з’явилася мачуха.
• Саша з нею не порозумівся і пішов з дому. Від самотності його рятували книги.
• Після випуску з училища молодий чоловік вирішив здійснити мрію і стати моряком. З 25-ма рублями, отриманими від батька, він поїхав до Одеси.

Однак життя на кораблі виявилося далеким від тієї ідеальної романтичної картинки, яку бачив у мріях юний Грін. Біографія його тому склалася так:

• Посварившись із капітаном судна, він залишив ідею про мореплавання.
• Перебуваючи у скруті, без засобів для життя, 1902 року молодий чоловік зробив вибір на користь солдатської служби. Але й вона не припала йому до смаку.
• Олександр зблизився з революціонерами, його захопила підпільна діяльність. Результат — арешт і заслання до Сибіру на 10 років.
• Звільнення за амністією відбулося 1905 року. Але і після цього Олександр не заспокоївся, його ще раз заарештували і заслали, але він утік і під чужим ім’ям повернувся до Петербурга.

Саме в цей переломний момент на літературній сцені з’являється письменник Грін. Після першого оповідання, створеного 1906 року, з усією пристрасністю своєї натури він віддався творчості і вже не сходив з цього шляху.

Особисте життя

Олександр Степанович Грін двічі одружувався:

Віра Павлівна Абрамова

Перша дружина Віра була дочкою заможного чиновника. Вона стала прообразом головної героїні оповідання «Сто верст по річці».

Подружжя прожило разом п’ять років і розійшлося 1913 року з ініціативи Віри Павлівни, яку втомила непередбачуваність і некерованість чоловіка. Той зі свого боку беріг її портрет, присвячував їй книги і до кінця життя зберіг до першої дружини тепле ставлення.

Ніна Миронова

Олександр Грін 1921 року зустрів Ніну Миронову і незабаром одружився з нею. Цей шлюб був щасливим і гармонійним для обох.

Останні роки

Також про письменника відомі такі факти:

• Незважаючи на те що батько Гріна сповідував католицизм, хлопчика хрестили за православним обрядом. У кримський період життя з другою дружиною письменник часто бував у церкві, святкував Великдень, а перед смертю здійснив таїнство сповіді.
• Після того як Радянський Союз переміг у Другій світовій війні, книжки Гріна визнали антирадянськими і заборонили. Реабілітували письменника через кілька десятиліть.

Але ще в 1930-х роках Грін, твори якого вже були широко відомі, зіткнувся з відмовою друкувати його тексти і критикою з боку радянської цензури. Незабаром його наздогнала хвороба, і 1932 року письменника не стало. Поховали його в місті Старий Крим, де він жив перед смертю.

Пізніше на згадку про письменника у Феодосії відкрили музей, почали називати його ім’ям вулиці, створювати скульптури, і сьогодні його творчість вийшла з тіні.

Олександр Грін: творчість письменника

Яку творчу спадщину залишив нам Грін? Письменник займався літературною діяльністю чверть століття. За цей час створив близько 400 творів. До їх числа входять:

• шість романів;
• приблизно 350 повістей і оповідань;
• автобіографія;
• поезія.

За життя було видано 24 збірки його творів. Багато робіт опубліковано після смерті автора. Так, 1965 року вийшло шеститомне зібрання творів, перевидання якого здійснювалося в 1980 і 1991 роках:

Першими творами, які збереглися, стали оповідання Гріна:

Дебют

«Заслуга рядового Пантелєєва» — дебютний твір — був написаний автором 1906 року. Молодий письменник перебував під враженням від солдатської служби. Тож виклав свої емоції на папері й опублікував як агітаційну брошуру під підписом А. С. Г. Поліція вилучила і спалила весь тираж. Зберігся один примірник, який було знайдено 1960 року.

Наступним твором стало оповідання «Слон і Моська», але й на цей твір чекала доля попереднього. Повість, яка з’явилася в книжкових крамницях і познайомила читача з новим автором, називалася «В Італію».

З 1908 року письменник зупинився на творчому псевдонімі Грін і розпочав активну публікацію оповідань. Протягом року йому вдалося створити близько 25 творів, які стали джерелом пристойного стабільного заробітку. Уже 1913 року світ побачив перший тритомник автора, в якому були зібрані ці твори.

Зрілий період

Олександр Грін, оповідання якого зацікавили публіку, постійно відточував майстерність. Він розширював тематику, додавав глибини і непередбачуваності сюжетам, а також прикрашав твори цитатами й афоризмами, які потім передавалися з вуст в уста.

Через 10 років після початку творчого шляху масштаб Гріна-письменника зріс настільки, що він створив власну вигадану країну, в якій влаштувалися герої його романів. Пізніше критик Корнелій Люціанович Зелінський назвав її Грінландією. Йдеться про два масштабні та відомі твори автора:

«Червоні вітрила»

1922 року Грін закінчив роботу над повістю-феєрією «Червоні вітрила«, яку задумав ще 1916 року. Книга вийшла з присвятою дружині Ніні і принесла письменнику популярність.

Олександр Степанович розповідав, що ідея прийшла до нього випадково, коли він побачив вітрильник у вітрині з іграшками. Сьогодні ж історію Ассоль, про її непохитну віру та щиру мрію знають усі школярі.

«Та, що біжить по хвилях»

Через шість років вийшов ще один значущий твір про нездійсненне. Повість отримала назву «Та, що біжить по хвилях». За його мотивами скульптор пізніше створив пам’ятник, який сьогодні прикрашає могилу письменника.

Крім того, з-під пера Олександра Гріна вийшли такі твори: «Гнів батька» (1929), «Дорога нікуди» (1929) і «Диявол помаранчевих вод» (1913). Останній роман, над яким він працював, був названий «Недотрога». Закінчити його автор не встиг.

Біографія Гріна — історія життя письменника-романтика з непростою долею. У життєвих випробуваннях черпав творець своє натхнення і сюжети для творів. Він спостерігав, потрапляв у найрізноманітніші ситуації та зміг переплавити цей непростий досвід у прекрасні літературні твори, які й сьогодні хвилюють читачів, занурюють їх у дивовижний творчий світ.