Оголошення Житомир

Зараз модно говорити, що всі проблеми з дитинства. Усі — не всі, але їх справді багато. У кожного своя причина ображатися на батьків. На думку психологів, дитячі образи на батьків не мають терміну давності. Це те почуття, яке, якщо не пропрацювати, залишається з людиною на все життя.

За своєю суттю образа — це злість на навколишній світ, переплетена з почуттям жалості до самого себе. Залежно від конкретного випадку, образу може супроводжувати почуття страху, відрази, смутку або злості.

Коли ми починаємо хоча б розуміти, що наш стан образи — це невирішений внутрішній конфлікт, ми стаємо на шлях до звільнення від неї.

І в цей момент перед нами з’являється свобода вибору: «Так, батьки мені цього не дали, але я вже дорослий/ая і можу знайти інше джерело любові».

Але свобода цього вибору з’явиться тільки тоді, коли ми усвідомимо, за що справді ображаємося на батьків і захочемо їх пробачити.

• Пробачити — це не означає забути образи, адже за слушної нагоди вони обов’язково згадаються.
• Пробачити — це не означає прийняти те, як із вами чинили.
• Пробачити — це назавжди випустити з серця біль і закрити аутоагресію.

Особливість образи на батьків — вона рівносильна образі на самих себе. У кожному з нас міститься частина мами і частина тата. Коли ми ображені й не приймаємо своїх батьків, то не приймаємо багато чого і в собі.

Ображаючись на них, ми спрямовуємо негативні емоції не на них, як на реальних людей, а на ту частину себе, яка містить батьківські програми.

А знаючи те, що, відчуваючи образу на когось, ми підсвідомо хочемо їх покарати, логічно, що, ображаючись на батьків, ми підсвідомо починаємо руйнувати свою особистість і власне життя.

Детальніше про це розповідає психолог Володимир Решетніков у своєму Instagram-блозі.

«Образа на батьків може бути дуже токсичним почуттям. При цьому, найчастіше, ми носимо ці образи роками, пригнічуючи їх, через що почуваємося ураженими, вразливими. Образи на батьків — це те, про що не хочеться згадувати.

Це той біль, з яким не хочеться зустрічатися. Але, так чи інакше, він, час від часу, дає про себе знати, причому в найрізноманітніших ситуаціях.

Буває так, що ми хочемо пробачити, хочемо налагодити стосунки, але щось усередині не дає нам це зробити.

Це питання відповідальності: важливим є активний намір відновити здорові стосунки як з боку жертви (прощення), так і з боку кривдника (каяття)», — пише фахівець (орфографію та пунктуацію автора збережено — прим.ред.).

Що робити жертві?

Працювати над своєю самоповагою і любов’ю до себе:

• Якщо нас не любили в дитинстві, це не означає, що ми маємо не любити себе.
• Якщо нам не давали тепла і турботи, це не означає, що ми маємо нехтувати собою.
• Якщо нас засуджували, критикували, знецінювали наші потреби і почуття — це не означає, що ми самі маємо робити це стосовно себе.
• Якщо батьки не йдуть вам назустріч, не визнають, що погано з вами чинили, або продовжують зачіпати й ранити вас у спілкуванні, нормально — відсторонитися, щоб подбати про себе.
• Дати зрозуміти, що вам неприємно щось у спілкуванні — нормально. Працювати над прощенням найкраще спільно, якщо батько, або будь-який кривдник, до цього готовий.

Три способи відпустити дитячі образи та переживання:

Робіть поклони

Ця техніка найбільш ефективна за часом. Поклони дуже швидко прибирають із підсвідомості агресію й образу.

Згідно з медичною астрологією, за гординю й егоїзм, які й спричиняють у нас образу, відповідає поперек, і коли ми схиляємося, зникають агресія, образи й негативні емоції щодо всіх тих, кому ми вклоняємося.

• Техніка прощення батьків полягає в такому: вранці ви маєте робити поклони. Виділіть на цей ритуал не менше 40 днів.
• Це мінімальний час, необхідний для позбавлення від підсвідомої програми. Якщо ви пропустили якийсь день, почніть відлік спочатку. Дуже важливо, щоб були 40 днів поклонів без перерви.
• Щодня робіть по 12 поклонів. Якщо у вас гарна уява, використовуйте її та уявляйте того з батьків, на якого зачаїлася образа. Якщо ні, поставте фото або увімкніть фото на телефоні.
• Тепер згадайте випадок, коли ви були вдячні мамі чи татові, але в пам’яті відтворіть не сюжет, а емоції. Зараз настав час вклонитися батькам.
• Вклонятися потрібно по-справжньому, схиляючи голову нижче серця й торкаючись чолом підлоги. З положення стоячи опустіться на коліна, складіть руки в намасте, нахиліть тулуб донизу й торкніться долонями та чолом підлоги.
• Зафіксуйтеся на підлозі на 30-45 секунд п’ятьма точками свого тіла (двома колінами, двома долонями і чолом).

Поклони мамі ліпше починати робити в понеділок, бо це день Місяця, день місячної жіночої енергії, а татові — в неділю, в день Сонця, в день чоловічої енергії.

Спочатку робіть 40 днів поклони тільки для мами, потім, 40 днів, — тільки для тата, або навпаки.

Пишіть листи

Наступна практика допоможе швидше дати нашій підсвідомості команду пробачити. Для цього протягом 40 днів (щодня) пишіть лівою рукою по три рази кожне з нижче перелічених речень:

1. Дорогий/ая тато/мама (ім’я), я прошу в тебе вибачення за все.
2. Дорогий/ая тато/мама (ім’я), я прощаю тебе за все.
3. Дорогий/ая тато/мама (ім’я), я дякую тобі за все.

Коли ми пишемо лівою рукою, інформація йде в праву півкулю головного мозку, що відповідає за дані, які виражаються не словами, а символами й образами.

Тому, прописуючи послання лівою рукою, передана інформація минає логічне сприйняття й потрапляє в нашу підсвідомість, не відчуваючи опору через накопичені за все життя образи й агресію.

Після закінчення сорокаденної практики «прощений» зошит потрібно спалити або закопати.

Сидіть на стільцях

Ця методика дасть змогу переоцінити градус дитячої образи. Для її проведення в кімнаті, де крім вас нікого немає, поставте навпроти один одного два стільці.

1. Сядьте на один із них і уявіть, що перед вами сидить мама чи тато. Спочатку починайте «спілкуватися» з тим з батьків, з яким у дитинстві був найбільший конфлікт.
2. Почніть розповідати уявному батькові все те, що ви хотіли давно йому висловити. Усе, що не могли висловити колись. Усе, що ви носили в собі з раннього дитинства.
3. Говоріть про ті болючі ситуації, коли ви відчували несправедливість до себе. Говорити потрібно вголос, з емоціями, з криком, з плачем, якщо в цей момент вам цього хочеться.
4. Після пересядьте на інший стілець, на якому щойно сидів уявний батько, і «увійдіть» у його реальність на момент ваших образ, про які ви щойно говорили.
5. Тепер почніть пояснювати самому собі від імені батька, чому він вчинив саме так на той момент. Потрібно згадати все, що відбувалося того дня, коли трапилася образлива ситуація.

Такий обмін ролями й обговорення однієї й тієї ж ситуації з різних позицій дасть змогу переглянути ваше ставлення до дитячої образи.