Оголошення Житомир

Щучинськ — центр Бурабайського району в Акмолинській області. Це місце відоме далеко за межами Казахстану як Щучинсько-Боровська курортна зона або казахська Швейцарія. Унікальні природні пам’ятки міста та околиць ваблять безліч туристів і відпочивальників.

Які визначні пам’ятки є в Щучинську? Місто розташоване в Національному природному парку «Бурабай» на березі озера Щуче. Ще одна знаменита пам’ятка цього парку — гора Кокшетау. У самому місті серед привабливих об’єктів — Центр лижного спорту та дендропарк.

Державний національний природний парк «Бурабай»

Де можна відпочити в Щучинську? Щучинсько-Боровська курортна зона вабить відпочивальників. Створено туристичну інфраструктуру в парку «Бурабай» на озері Щучому.

Національний природний парк «Бурабай» внесено до переліку особливо охоронюваних природних територій республіканського значення. Свою історію він веде з 1898 року, коли було створено казенне лісництво для охорони лісів. З 1910 року тут з’явилися санаторії для лікування легеневих захворювань, зокрема туберкульозу.

Статус державного природного об’єкта парк отримав 2000 року. Зараз він займає територію понад 129 тис. га, включно з ланцюгом із 14 озер, найвідоміші з яких Щуче і Борове.

У парку ростуть 757 видів рослин, 12 з них занесено до Червоної книги Казахстану. Група вчених-ботаніків пише, що в околицях міста Щучинська виявлено місця зростання унікальних мохів, чорної вільхи, рослини венерин черевичок.

Природний парк — унікальна оаза високо в горах. Він славиться як курортна зона в усьому світі. Тут не тільки найчистіше цілюще повітря, а й є мінеральні води, лікувальні грязі. Сучасна розвинена інфраструктура сприяє розвитку туризму. Приваблює ця місцевість і любителів активного відпочинку.

Озеро Щуче

На березі мальовничого озера Щуче 1850 року засновано форпост сибірських козаків, який поповнився селянами-переселенцями. Пізніше він став станицею Щучинською, потім містом Щучинськом — центром Бурабайського району.

Озеро Щуче входить до групи Кокчетавських озер. Воно внесено до переліку державного природно-заповідного фонду. Довжина озера — 7,5 км, ширина — 3 км, берегова лінія становить 22 км. У деяких місцях глибина озера сягає 40 м, у середньому — 18,5 м.

З усіх боків озеро оточене лісом. Назву свою водойма отримала через велику кількість щук у його водах. Але водиться тут багато інших видів риб і раки.

По берегах озера розташувалося безліч санаторіїв, баз відпочинку, таборів. Оздоровчий ефект дає унікальне повітря, насичене хвойним запахом, велика кількість сонячних днів. З початку літа в озері вже можна купатися. До приємного відпочинку спонукають чисті пляжі, можливість покататися по водній гладі на човнах і катамаранах. Цілий рік відкрито туристичні маршрути для піших і кінних прогулянок, доступні в певний час риболовля та полювання.

Національний центр лижного спорту

Що подивитися в Щучинську? У Центрі лижного спорту споруджено глядацькі трибуни для любителів спостерігати за змаганнями лижників. Прогулятися серед гаїв беріз, тополь та інших дерев можна в дендропарку Щучинська. Недалеко від міста, у Національному природному парку, на туристів чекає велична гора Кокшетау.

Національний Центр лижного спорту в Щучинську розташований на горі Каменуха на висоті 425 м над рівнем моря. Центр займає площу понад 125 га, з них 85 га становить лісовий фонд між спортивними об’єктами.

Центр зводили з 2006 року, його відкрили 2018-го. Комплекс складається з кількох спортивних залів для тренувань, лижно-біатлонного стадіону із сертифікованими трасами. Є стрільбище для біатлоністів. Трампліни оснащені унікальними вітрозахисними системами — спеціальними чашами та сітками.

У Центрі тренуються молодіжні та національні команди Казахстану з лижних перегонів, біатлону, стрибків на лижах з трамплінів. Оснащення Центру відповідає найвищим вимогам, тому тут проводять змагання міжнародного рівня, в яких беруть участь спортсмени з Австрії, Норвегії, Швейцарії, Кореї, Японії.

Дендрологічний парк

1898 року місцеві лісничі створили в селищі розплідник, де вирощували саджанці дерев. Пізніше на майданчику в заплаві озера Щуче почали створювати парк, у якому науковці з КазНДІ лісового господарства висаджували та випробовували розведення сотень видів рослин, зокрема плодових дерев і ягідних чагарників.

Розташовували їх за систематичним принципом — кожен вид в окремому місці. Так з’явилися березові, соснові, кленові, ялинові гаї. Між ними пролягли алеї з бордюрами з кущів смородини, жимолості, кизильника. Росте в парку рідкісна липа дрібнолиста, дуб черешчастий, ліщина деревоподібна.

Територія парку становить понад 31 га. З 2020 року в ньому активізували роботи з відновлення багатьох видів дерев, для чого висаджено понад 11 тис. саджанців. Але основну частину парку, як і раніше, складають дерева, яким понад 50 років.

Гора Кокшетау

У перекладі назва означає ‘блакитна гора’, поширена місцева назва природної пам’ятки — Синюха. Її вершину постійно огортають хмари, які створюють враження синяви.

Гора Синюха — частина території Національного парку «Бурабай». Її висота — 947 м, а протяжність гірської гряди сягає 6-7 км. Це найвища точка в Акмолинській області. Гора має дві скелясті вершини без будь-якої рослинності. Біля її підніжжя росте сосновий ліс. Зовнішній вигляд гори формувався століттями, під впливом вітру і води виникли химерні арки, колони, кам’яні фігури.

Невелике місто Щучинськ — відомий туристичний маршрут на півночі Казахстану. Унікальні природні умови зробили його привабливим місцем для активного відпочинку або оздоровлення громадян країни та зарубіжних гостей.

• Казахстан
• Акмолинська область
• Щучинськ
• Бурабайський район

Унікальна добірка новин від нашої редакції